Най візьмут мене та й грохнуть,
Як свиню на Паску,
І мікроби всі подохнуть,
Зробіть людям ласку.
А своє те "пляжне" місце,
Я заповідаю,
Ви збудуйте щось важливе,
Я вже навіть знаю:
Супермаркет ви поставте,
Чи басейн з спортзалом,
І згадайте, теж в міськраді,
Ви ж таке казали!
Я ж старий, а вам ще жити,
Ви ж не є - невдахи,
Прошу ЗАПОВІТ прийняти,
Ваш ХАРЧПРОМ - бездахий.

чому Ви вчепились влади, що самі хочете в крісло мера????

а чого збираються, шо сі стало?

казали що йдуть бастувати проти чабаньськоЇ влади

хто чув що збираються люди в понеділок біля міськ ради

ПОСЛАННЯ ПОЛІТИКАМ
З Харкова летять новини,
Пишуть всі про Юльку,
Лікуватись знов не буде,
"Травить" нову "тюльку".
Щось їй знов не догодили,
Знов якісь захцянки,
Німець їде вже додому,
Від тої панянки.
Вже вона сама не знає,
Що їй запросити,
Може треба її взяти,
В космос запустити?
Це ж яким треба актором,
Суперовим бути,
Щоб так довго в різній пресі
Комедію "гнути"?
Та у мене спина хвора,
Вже років з п''ятнадцять,
Я ж не скиглю. і не стогну,
Мають всі то в сраці.
На роботу спацерую,
Не слухаю болю,
Не кричу, як той придурок:
"Ганьба!", "Юлі - волю!".

Вона мала всіх нас в дупі,
В телешоу пхалась,
Все хіхікала з тим БЮТом,
За щось піклувалась?????
І тепер ВОНА - найперша,
Всі про неї пишуть,
Донька з чоловіком "травлять",
Що її не лишуть.
Чоловік живе на чехах,
Має там хороми,
Що дружина тут накрала,
Він тепер "хороне".
Всі ви - злодії, бандити,
Брехуни й сексоти,
Нас ви дурите, уроди,
Ми, для вас - болото.
Для всіх вас тюрму відкриєм,
Вас туди загнати,
Рано - клізму, вечір - клізму,
Й грати, грати, грати!

МЕР МІСТА
Прочитав я всі ці твори,
Що хтось марно пише,
Відповідь даю поетам,
Скритним, наче миша.
Я повім тим всім писакам:
"Вже мені набридло!
Сядьте тихо у куточку,
Бо усі ви - бидло!
Я ж і містом так керую,
Роблю срач повсюди,
Ви ж всі - бидло, і свинота,
Всі бібрецькі люди!
Он на Лепкого Богдана
Я зробив болото,
Йдіть, купайтесь в тій багнюці,
Нюхай то, сволото!
На Шевченка зробив яму,
Що тобі ще треба?
Йди, залізь туди, бидлото,
І дивись у небо!
Я навіть до свого дому
Не зроблю дороги,
Хай бидлота б''є копита,
І ламає роги.
Ви, напевно, ювілею
В місті зажадали?
Де ж ви бачили, щоб свині,
Свято святкували?

шо то за єбанатизм в останніх трьох постах?

Жінки вміють собі настроїти ілюзій і потім збирати уламки. Пора розчарування настає. Бо хочемо любити ідеали (Патрісія КААС)
А маємо бездушних, черствих самовпевнених придурків.

Колись давним - давно на Землі був острів, на якому жили всі духовні цінності. Але одного разу вони помітили, як острів йде під воду... Всі цінності сіли на свої кораблі і відплили. На острові залишилася лише Любов. Вона чекала до останнього, але коли чекати вже стало нічого, вона теж захотіла відплисти з острова. Тоді вона покликала Багатство і попросилася до нього на корабель, але Багатство відповіло:- На моєму кораблі багато дорогоцінностей і золота, для тебе тут немає місця. Коли поруч пропливав корабель Скорботи, вона попросилась до неї. Але та їй відповіла : - Вибач, Любов, я настільки сумна, що мені потрібно завжди залишатися наодинці... Тоді Любов побачила корабель Гордості и попросила про допомогу її, але та сказала, що Любовь порушує гармонію на її кораблі. Поряд пропливала Радість, але та була настільки зайнята веселощами, що навіть не почула її голосу. Тоді Любов зовсім розчарувалася.

Але раптом вона почула голос десь позаду: - Ідем, Любове, я візьму тебе з собою! Любов обернулася і побачила старця. Він довіз її до суші, і коли старець відплив, Любов спохватилася - адже вона забула спитати його ім"я. Тоді вона пішла до Пізнання. - Скажи, Пізнання, хто врятував мене? Хто був цей старець? Пізнання подивилося на Любов:- Це був Час- Час? -перепитала Любов.- Але чому він врятував мене? Пізнання ще раз поглянуло на Любов, потім вдалину, куди відплив старець : - Тому що лише Час знає, наскільки важлива в житті ЛЮБОВ.
-

то може стару поліклініку? та шо падає

чуєте, чуєте, а во курва кажут жи пуліклініку мают прудати. во як дбат бля за здуров'є лохів-бібрчин)

ЗАПОВІТ ДЛЯ ЮЛІ
Ось читаю я газети,
Слухаю новини,
І не можу зрозуміти
Юлі, як людини.
ЇЇ в Харкові лікують,
А вона - не згідна,
Хоче у Берлін летіти,
Там - лікарня гідна.
Тим вона не довіряє.
Тих вона не хоче,
Ескулапам з-за кордону
Голову мороче.
Підкидаю вам ідею,
Пані із косою,-
-Ви до Бібрки приїдьте,
Ляжте до покою.
Подивіться, як ви гарно,
Будучи при владі,
Піклувались про лікарні,
Будуть Вам тут раді.
Посидівши в тій тюрязі,
Там, де можуть кокнуть,
Полежавши у лікарні...
Не хочеться здохнуть????
Ви відчуйте, як хєрово
Нам, простим. живеться,
І ніякий німець, курва,
Нас лічить не преться!
Подивись , на результати
Вашої "роботи",
Де ж ти була, доню,
Коли мала квоти?